“Не боягуз! Але боюся…” — як бути з раптовою втратою впевненості і рішучості?

“Не боягуз! Але боюся…” — як бути з раптовою втратою впевненості і рішучості?

Люди часто звертаються до психолога з приводу заниженої самооцінки. Утім, не рідше доводиться мати справу зі скаргами на коливання, нестійкість самооцінки. Багатьом властива нестабільність у цій сфері: почуття впевненості у собі може змінюватися на почуття тривоги щодо власної неповносправності чи некомпетентності. Нижче ми розповімо, чому так відбувається і як з цим бути.

 

Сильні емоції — нам не вороги

Будь-які сильні емоції — частина нашої досконалої внутрішньої “служби безпеки”. Кожна емоція має своє місце, сенс і пояснення в аффективному репертуарі людини. Іноді відбувається “збій системи” (як, наприклад, у випадку панічної атаки) і сила емоцій стає неадекватною реальній причині їх виникнення. Та, загалом, емоції — наші чудові помічники, орієнтири і провідники.

Як зрозуміти, раптова схвильованість є хибною тривогою, істинною чи змішаною?

Часто, коли люди відчувають сильну тривогу і раптову втрату впевненості, на те є вагома причина. Наприклад, ви плануєте якісь доволі ризиковані дії або наближується дедлайн вашого проекту, або ж ви готуєтесь до дебюту у зовсім новій сфері діяльності. І тоді ваша тривога є істинною і цілком виправданою, оскільки перед вами — невизначеність, і для людини є нормальним реагувати на неї хвилюванням. Це мобілізує ваші ресурси, посилює готовність до невідомих викликів.

Утім, бувають інші випадки. Припустимо, ви отримали фідбек на свою ідею чи роботу: 9 з 10 оцінок були схвальними, а одна — негативною. Не зважаючи на те, що негатив був очевидно непропорційним гарним відгукам, він все одно міг викликати у вас сильне хвилювання і різке зниження самооцінки. Це може бути зумовлено тим, що внутрішня “система безпеки” постійно налаштована на пошук сигналів потенційної фізичної чи соціальної небезпеки (в цьому випадку критику вона визначає як імовірну соціальну небезпеку, сигнал можливого “відкинення”) і це — хибна, безпідставна тривога, яку, тим не менш, важко ігнорувати.

Таким чином, коли ви відчуваєте раптову втрату впевненості і тривогу, передусім намагайтеся з'ясувати, якою вона є — хибною, істинною чи змішаною (коли причини для хвилювання реальні, але має місце і перебільшення). Пам'ятайте, що істинна тривога може бути корисною для вас. Якщо ви відчуваєте заряд упевненості перед відповідальною чи ризикованою справою, а потім раптовий напад тривоги і невпевненості, це може бути важливим сигналом — можливо, варто сповільнити темп і скоригувати свій план.

Визначивши змішану тривогу можна уникнути катастрофізації

Буває так, що почуття змішаної тривоги може призвести до повної катастрофізації ситуації у нашій свідомості. І тоді думки про власну нікчемність, некомпетентність, приреченість усіх справ на провал ще дужче накручують тривогу і пригнічують самооцінку.

У такому випадку важливо нагадати собі, що раптова тривога і сумніви — це лише привід обміркувати все краще, розставити пріоритети, на мить відступити назад і побачити ширшу перспективу, а не знак неминучого фіаско.

Продуктивні дії — спосіб повернути впевненість і рішучість

Загалом, існує три характерних типи деструктивної реакції людей на раптову ситуативну втрату впевненості у собі:

  • “завмирання” (відчай, плач),
  • “пролітання” (відмова від розпочатого, перескакування на іншу задачу),
  • “боротьба” (більш старанна праця, форсування завдань, суперечки).

Спробуйте визначити, яким є ваш домінуючий стиль поведінки в подібних ситуаціях. Намагайтеся вжити будь-яких продуктивних дій, які б зупинили вашу типову реакцію, йдіть іншим шляхом ніж зазвичай. Разом з тим, намагайтеся слідкувати, аби альтернативна дія не була проявом іншої з деструктивних стратегій. Наприклад, якщо ви вирішили вдатися до заходів з попередження властивого вам “завмирання”, пильнуйте, аби натомість не затіяти суперечку чи перескочити на зовсім іншу справу.

Експериментуйте зі зміною ракурсу

Використовуйте своє хвилювання як сигнал до того, що варто розфокусуватися, піднятися над ситуацією і побачити її “як на долоні”, з ішого ракурсу, в контексті життя. Для цього використовуйте будь-які доступні способи.

  • Дізнайтеся думку інших. Якщо вас охопити сумніви, зверніться по відгук до людини, чия думка є цінною для вас.
  • Оцініть ситуацію в числах. Спробуйте виділити індикатори, які допоможуть виміряти ефективність ваших дій кількісно. Це надасть ситуації об'єктивності, а вам — впевненості.
  • Візьміть паузу. Прогуляйтеся, прийміть душ, послухайте музику — дозвольте своєму мозку розслабитися.

Варто визнати, що раптовий сумнів у собі, зниження впевненості і посилення тривоги може мати суттєву користь для вашої справи, за умови, якщо надане їм значення буде адекватним. Слід поставитись до них з цікавістю і прийняттям, прислухатися до себе і запитати: “Що це означає? Про що зараз сигналізує мені ця тривога?..”

В статті використано матеріали досліджень д-ра Е.Бойес