Посттравматичний стресовий розлад

Останнім часом тема посттравматичного стресового розладу актуалізувалася у зв’язку із воєнними подіями та їх наслідками. З’явилося багато різної інформації щодо цієї проблеми. Утім, хотілося б звернути увагу на те, що ПТСР - явище, яке притаманне не лише для періодів і спільнот, охоплених війною. Суть розладу є значно ширшою.

Причинами ПТСР можуть стати різні травматичні події, що, на жаль, спіткають майже кожну людину на певному етапі життя. Зокрема, насильство, автокатастрофи, пожежі чи природні катаклізми, ситуації, де людина стає свідком чогось подібного. Після таких деструктивних подій багато хто, очевидно, зазнає стресу, погано спить і не може позбутися спогадів про травматичний досвід. Так може тривати кілька днів чи тижнів. Відповідний період часу для фізичного та психічного відновлення є важливим для одужання, так само, як важливими є підтримка друзів і сім’ї. 80% осіб, зазвичай, здатні самостійно впоратися з наслідками психологічної травми.

У когось процес переживання травматичного досвіду ускладнюється і спричинює поглиблення дієздатності через надмірну пригніченість і тривожність та інші тривалі проблеми. У 20 % осіб, що пережили травматичну подію, з часом розвивається посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). При ПТСР люди продовжують переживати травматичний досвід у нічних жахах та флешбеках, почуваються відрізаними від сім’ї та друзів, уникають ситуацій, що нагадують їм про подію, а їхнє тіло, зазвичай, перебуває у стані «бойової готовності». Інтенсивність цих симптомів є різною для різних людей залежно від їхніх особистісних якостей, а також внутрішніх і зовнішніх ресурсів. Зазвичай, ПТСР розвивається через місяць після відповідних подій, рідко - через кілька місяців чи навіть років після травми. Ця відкладена форма ПТСР є менше поширеною.

Симптоми ПТСР можна умовно об’єднати у три групи (при цьому не обов’язково мають бути добре вираженими усі перелічені симптоми):

  1. Симптоми повторного переживання. Особи, що страждають на ПТСР, знову й знову переживають травматичну подію у своїй свідомості. Ці симптоми включають: мимовільні повторювані спогади про пережиту травматичну подію (інтрузії), флешбеки (небажані спогади, які настільки сильні і яскраві, що людина ніби втрачає зв’язок з реальністю і “переміщується” в ситуацію, де відбулася травматична подія), нічні жахи чи погані сни, сильні емоційні реакції на нагадування про травматичну подію, сильні фізичні реакції (наприклад, прискорене серцебиття, спітніння поблизу місця травматичної події тощо).
  2. Уникання і заціпеніння. Особи з ПТСР схильні уникати нагадувань про травматичну подію тому, що вони «запускають» неприємні емоції та спогади. Уникання може стосуватися певних речей, дій, місця, де сталася травматична подія, чи інших нагадувань про неї. Наприклад, переживши ДТП, людина може уникати місця пригоди або ж взагалі більше не сідатиме у машину. Особи з ПТСР уникають розмов про травму і часто віддаляються від інших. Наслідки уникання можуть бути деструктивними: важко повернутися до роботи, бувати в товаристві чи займатися певними справами.
  3. Нездатність розслабитися. ПТСР ускладнює здатність розслаблятися. Людина постійно перебуває у стані «бойової готовності», передчуваючи ймовірну майбутню небезпеку, що ускладнює можливість звикнути до будь-чого. Симптоми включають: труднощі у засинанні та підтримуванні сну, дратівливість чи спалахи гніву, складність концентрації, постійний стан готовності до небезпеки, надмірна стартова реакція.

За даними досліджень більшість із нас переживає травматичну подію у якийсь період свого життя: 81% чоловіків та 74% жінок пережили травматичну подію хоча б раз у своєму житті. Травматичні події, до яких причетний людський фактор, мають вищий ризик ПТСР, аніж природні катастрофи.

Близько половини тих, хто страждає на посттравматичний стресовий розлад, одужують самотужки упродовж першого року після травматичної події. Якщо ПТСР триває понад 6 місяців після травматичної події і ваш стан не покращується, можливо, варто звернутися за професійною допомогою до психолога чи психотерапевта.


Ви зможете обговорити проблему в деталях і розповісти про симптоми, що турбують, вже на першій діагностичній зустрічі

ЗАПИСАТИСЯ